орлик
О́РЛИК, а, ч. Зменш. до оре́л 1, 3.
Він одбив у степового орлика покалічену пташку, вирвав її від смерті (Кучер, Трудна любов, 1960, 592);
— Що ж, мій орлику! що з сього нашого женихання буде? (Кв.-Осн., II, 1956, 447).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Орлик — О́рлик 1 прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. О́рлик 2 іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- орлик — див. коханий Словник синонімів Вусика
- орлик — -а, ч. Зменш. до орел 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- орлик — О́РЛИК, а, ч. Зменш. до оре́л 1, 3. Він одбив у степового орлика покалічену пташку, вирвав її від смерті (В. Кучер); – Що ж, мій орлику! що з сього нашого женихання буде? (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник української мови у 20 томах
- Орлик — див. Орлик, Пилип Філософський енциклопедичний словник
- орлик — Орлик, -ка м. 1) ум. отъ орел. 2) мн. раст. Aquilegia vulgaris L. ЗЮЗО. І. 112. см. оксамит. Словник української мови Грінченка