орудувати

ОРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

1. чим. Вправно діяти.

Лаврін не зводив очей з Мелашки і милувався, як вона проворно орудувала руками, як стільчик хитався під ногами (Н.-Лев., II, 1956, 323);

Тихін Колодка навчився вже не тільки орудувати шаблею, але й добре воювати (Панч, Гомон. Україна, 1954, 401);

Коваль вправно орудував молотком.. Розпечений брусок гнувся, м’явся в огняних бризках (Горд., II, 1959, 168);

// Користуватися, володіти, послуговуватися чим-небудь.

Трапляється й таке, що людина, яка в житті говорить соковитою, барвистою мовою, пише сухо, безбарвно, орудує буквально сотнею-другою слів… (Рильський, III, 1956, 413);

— Ти вже заручена з ним? — питає мене Оксана тим удавано байдужим тоном, що ним деякі жінки орудують не менш вправно, ніж швець шилом (Вільде, Сестри.., 1958, 538);

// над чим, з чим, біля чого і без додатка. Виконувати яку-небудь роботу; поратися.

Біля жатки вовтузиться один — лежить на спині на землі і орудує (Головко, І, 1957, 303);

Михась орудує з гирями біля вагів (Чорн., Визвол. земля. 1959, 169).

2. чим. Заправляти, розпоряджатися.

[Дід:] Роблять, що хотять: Сидір Кавун та писар орудують усім (К.-Карий, І, 1960, 51);

— Ні, піп не старий.. Багатир, великим хазяйством орудує (Коцюб., І, 1955, 311);

Із страшної Катерининої розповіді виходило, що в місті давно вже діє.. банда злодіїв та спекулянтів, яка орудує не десятками й не сотнями (Коз., Листи.., 1967, 183).

3. ким, чим. Керувати, правити ким-, чим-небудь.

На гетьманстві.. був тоді Полуботок і, значить, орудував усенькою Україною (Укр.. казки, легенди.., 1957, 428);

Санька фермою заправляє, орудує, доярки їй догоджають, а деякі бояться (Горд., Дівчина.., 1954, 204);

Іван Череватенко орудував тоді незаможниками (Мик., II, 1957, 35);

// ким, над ким, рідко. Верховодити над ким-небудь; попихати кимось.

Живуть розумні брати.., всім тим добром користуються, а дурневі нічого не дають, та ще й орудують їм [ним], неначе наймитом (Стор., І, 1957, 43);

[Казидорога:] Люди добрі, гляньте ви на те опудало! Доки ви ще дасте такому поганцеві над собою орудувати? (Фр., IX, 1952, 391).

4. Виявляти діяльність (перев. негативну); діяти.

Всі аварії становили, безперечно, одну продуману систему. — Значить, на заводі орудують агенти пана Бастерта, — підсумував свою роботу Чайка (Собко, Запорука.., 1952, 137);

— Сердюки, значить, орудують, — насупившись, промовив Данько.. — Вони, вони якраз найбільше. Кооперацію розграбували, в сільраді все перевернули догори дном (Гончар, II, 1959, 224).