1. Українська літературна мова на Буковині

орудувати

Ору́дувати. Розпоряджатися, використовувати. Рада громадска наглядає, чи двірник з присяжними добре орудують маєтком громадским (См.-Стоцький, Громада, 26); Членом каси може бути кождий повнолітний чоловік або і жінка, як вони мають щось свого, чи господарство, поле, хату чи що иньшого, і тим орудують після своєї волі (то значить не мають над собою опікуна ані куратора) (См.-Стоцький, Порадник, 6); Орудуючи чужим грошем в касі, треба якнайбільше про се дбати, аби він був безпечний і добре ужитий (См.-Стоцький, Порадник, 35); Стоваришенє орудує чужими грішми, тому знай: на чуже треба ліпше уважати, як на своє (Канюк, 1906, 32)

// порівн. укр. орудувати — розм. користуватися, володіти, послуговуватися чим-небудь (СУМ, V, 750); рос. орудовать (владеть) — вправно діяти, розпоряджатися чим-небудь.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орудувати — ору́дувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. орудувати — (вправно) діяти, маніпулювати; (знаряддям) користуватися, володіти, послуговуватися; (чим) розпоряджатися <н. грішми>; (ким) КЕРУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. орудувати — див. господарювати; діяти; керувати; працювати Словник синонімів Вусика
  4. орудувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 чим. Вправно діяти. || Користуватися, володіти, послуговуватися чим-небудь. || над чим, з чим, біля чого і без додатка. Виконувати яку-небудь роботу; поратися. 2》 чим. Заправляти, розпоряджатися. 3》 ким, чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. орудувати — ОРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. чим. Вправно діяти. Лаврін не зводив очей з Мелашки і милувався, як вона проворно орудувала руками, як стільчик хитався під ногами (І. Словник української мови у 20 томах
  6. орудувати — ДІ́ЯТИ як (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИ що, ЧИНИ́ТИ що, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ) що, ПРАКТИКУВА́ТИ що, МОТО́РИТИ як, що, розм., ПОСТУПА́ТИ розм., заст., ПОСТУПА́ТИСЯ діал.; ВИРОБЛЯ́ТИ (ВИРО́БЛЮВАТИ рідше) що, ТВОРИ́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
  7. орудувати — Ору́дувати, -дую, -дуєш ким, чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. орудувати — ОРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. чим. Вправно діяти. Лаврін не зводив очей з Мелашки і милувався, як вона проворно орудувала руками, як стільчик хитався під ногами (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. орудувати — Ору́дувати, -дую, -єш гл. Распоряжаться, завѣдывать, управлять, заправлять, владѣть чѣмъ. Невістка нами орудувала. Г. Барв. 3. Пильнуй, старосто, і дома добре орудуй. Гол. IV. 439. Мені, каже, хазяїн велить теж орудувати чортами, щоб скоріщ мололи. Грин. Словник української мови Грінченка