орудуванє

Ору́дуванє. Володіння. Чужа мова о стілько нам потрібна, о скілько отворяє нам скарби своєї літератури і дає нам можність познакомити ся з творами людского ума, списаними власне у тій мові. А до сего не конечно аж вимагати цілком свобідного орудуваня сею мовою в слові і письмі (Корд., 1904, 38)

// див. орудувати.