1. Українська літературна мова на Буковині

орудка

Ору́дка.

1. Потреба. Тож поручаємо якнайгорячійше сю книгарню, котра гідна того, щоб Русини лиш туди зі всіма своїми орудками відносили ся (Б., 1898, рекл.); Одного разу взяв мене батько з собою до Снятина, де відбувалися торги. В містечку батько пішов за орудками, а я залишився на возі та став приглядатися до вуличного життя (Галіп, Спомини, ч. 1-2, 155).

2. Справа, грошова операція. По скінченю урядованя з людьми, що мали з касою якусь орудку, має касиєр тої самої днини повписувати все за порядком після отриманих від начальника квитків усі належні касові книги, гроші перерахувати, аби переконати ся, що каса з книжками годить ся (См.-Стоцький, Порадник, 44-45)

// порівн. оруда — діал. робота, клопоти, орудка — діал. справа, переважно дрібна, незначна (СУМ, V, 750).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орудка — Дрібна справа [V] Ору́дки, ору́да: — дрібна справа [49] — дрібне начиння [25] — дрібні справи [IV] — робота, турбота [51] Словник з творів Івана Франка
  2. орудка — ору́дка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. орудка — -и, ж., діал. Справа (перев. дрібна, незначна). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. орудка — ОРУ́ДКА, и, ж., діал. Справа (перев. дрібна, незначна). Одного вечора, біжучи за якоюсь орудкою стебницьким трактом, він наскочив на велику купу селян (І. Словник української мови у 20 томах
  5. орудка — ору́дка вул. справа (перев. дрібна)(ст): Я мушу ходити за орудками (Боберський) ◊ на ору́дки у справах (ст): Чи не вирватися їм трохи до міста на орудки?.. При тій нагоді можна й на пополуднівку до театру попасти або... хоч би шоколяду в цукорні при радіо випити... (Вільде) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. орудка — I. СПРА́ВА (якесь коло обов'язків кого-небудь, окреме завдання і т. ін.), РОБО́ТА, ДІ́ЛО розм., ІНТЕРЕ́С розм. заст.; СПРАВУ́НОК розм., ОРУ́ДКА діал. (перев. дрібна, незначна справа). Словник синонімів української мови
  7. орудка — ОРУ́ДКА, и, ж., діал. Справа (перев. дрібна, незначна). Одного вечора, біжучи за якоюсь орудкою стебницьким трактом, він наскочив на велику купу селян (Фр. Словник української мови в 11 томах