орієнтуватися
ОРІЄНТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док.
1. Визначати місце свого перебування в просторі або напрям свого руху.
Бентсен, орієнтуючись по компасу, накреслив у своєму блокноті план бухти (Трубл., Лахтак, 1953, 177);
— Нам, товаришу Оленчук, зараз потрібні люди, які досконало знають Сиваш, уміють орієнтуватись на ньому не тільки вдень, а і вночі, в цілковитій темряві (Гончар, II, 1959, 398);
Гайдай ішов берегом, орієнтуючись по численних ліхтарях (Донч., VI, 1957, 502);
Орієнтуватися по карті;
// Розбиратися в розташуванні чого-небудь, вільно рухаючись, пересуваючись.
Він.. вчив мене розпізнавати час на годиннику.., орієнтуватися в місті (Фр., IV, 1950, 207);
Він орієнтувався так легко, ніби багато разів був у цьому забої (Ткач, Плем’я.., 1961, 254);
Довгим коридором, де не було зайвих речей і в якому вони дуже добре орієнтувались, Конопельський та Маслов пройшли до самої столярні (Збан., Курил. о-ви, 1963, 209).
2. у чому, перен. Уміти розбиратися в якихось обставинах, у навколишній обстановці.
Серед моря.. дивоглядних поголосок, спліток, яких не шкодувала роздратована жінота, годі було орієнтуватись (Коцюб., І, 1955, 202);
Братчики мовчали. Важко було незвиклим людям орієнтуватися в складному статуті й помітити його хиби (Тулуб, Людолови, І, 1957, 346);
Серед тиші я не міг орієнтуватися в тому, що діється навколо мене (Сміл., Сашко, 1954, 202);
Каргат справив на юнака враження людини, яка вміє швидко орієнтуватися (Шовк., Інженери, 1956, 109).
3. на кого — що, перен. Спрямовувати свою діяльність у певний бік, визначати напрям, мету своєї діяльності.
Кажучи про Франка-поета, слід пам’ятати, що сучасна йому літературна мова Західної України була під сильним впливом польської і німецької мови. Але він орієнтувався на таких майстрів слова, як Котляревський і Шевченко (Рильський, III, 1955, 276);
Автори науково-фантастичних романів здебільшого орієнтуються на те, що читачем їх книги буде підліток і школяр (Смолич, Розм. з чит., 1953, 35);
Повернувшись з Галичини, М. К. Садовський 1906 року набрав нову трупу, орієнтуючись переважно на молоді акторські сили (Минуле укр. театру, 1953, 143).
4. тільки недок. Пас. до орієнтува́ти 1, 3.
Значення в інших словниках
- орієнтуватися — орієнтува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- орієнтуватися — (в чім) розбиратися, бути зорієнтованим, давати собі раду в чім; (на що) тримати <�держати> курс, прямувати до чого; (на кого) покладати надію, робити ставку, брати приклад з. Словник синонімів Караванського
- орієнтуватися — [ор'ійеинтуватиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а Орфоепічний словник української мови
- орієнтуватися — -уюся, -уєшся, недок. і док. 1》 Визначати місце свого перебування в просторі або напрям свого руху. Орієнтуватися по карті. || Розбиратися в розташуванні чого-небудь, вільно рухаючись, пересуваючись. 2》 у чому, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- орієнтуватися — Обізнаватися, обізнатися, пообізнаватися, ознайомлюватися, ознайомитися, поознайомлюватися, придивлятися, придивитися, попридивлятися Словник чужослів Павло Штепа
- орієнтуватися — ОРІЄНТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док. 1. по чому і без дод. Визначати місце свого перебування в просторі або напрям свого руху. Бентсен, орієнтуючись по компасу, накреслив у своєму блокноті план бухти (М. Словник української мови у 20 томах
- орієнтуватися — ОРІЄНТУВА́ТИСЯ (уміти оцінити обставини, розуміти те, що відбувається), РОЗБИРА́ТИСЯ. Він навчився швидко орієнтуватися в незнайомому місті (О. Донченко); Досвідченим зором він розбирається вже, хто сидить перед ним (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
- орієнтуватися — Орієнтува́тися, -ту́юся, -ту́єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)