1. Словник української мови в 11 томах

освіжаючий

ОСВІЖА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який освіжає, викликає відчуття свіжості, прохолоди; освіжний.

Весняна гроза завжди несподівана, завжди жадана і завжди освіжаюча (Збан., Переджнив’я, 1960, 60);

// Який знімає відчуття втоми, відновлює сили, повертає бадьорість.

Сталося це [знайомство] вже десь пізньої осені, коли все готувалося в природі і в людей.. до освіжаючого відпочинку від трудового літа (Ле, В снопі.., 1960, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. освіжаючий — освіжа́ючий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. освіжаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до освіжати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. освіжаючий — ОСВІЖА́ЮЧИЙ, а, е. Який освіжає, викликає відчуття свіжості, прохолоди; освіжний. Весняна гроза завжди несподівана, завжди жадана і завжди освіжаюча (Ю. Збанацький); Калинка, зупинившись, задер під освіжаючі струмені дощу обличчя (А. Словник української мови у 20 томах
  4. освіжаючий — ЖИВЛЮ́ЩИЙ (ЖИВЛЮ́ЧИЙ рідше) (який є джерелом сили, бадьорості; який підживлює, освіжає), ЖИВОТВО́РНИЙ, ЖИВУ́ЩИЙ, ЖИТТЄДА́ЙНИЙ, ЖИВОДА́ЙНИЙ, ОСВІЖНИ́Й, ОЖИВЛЯ́ЮЧИЙ рідше, ЖИВОТВО́РЧИЙ рідше, ОСВІЖА́ЮЧИЙ рідше, ОЖИ́ВЧИЙ рідше. Словник синонімів української мови