осичина
ОСИ́ЧИНА, и, ж.
1. Те саме, що оси́ка.
Он на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить (Стар., Поет. тв., 1958, 31);
Залопотіло листя на осичині, заворушилися довгі коси беріз, злегка зашуміли дуби і липи (Шиян, Гроза.., 1956, 575);
З осичини не роблять коліс (Номис, 1864, № 5256).
2. збірн. Осиковий ліс або гай; осичняк.
Всівшись в заростях молодої осичини, він став розглядати свої знахідки (Цюпа, Три явори, 1958, 47).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- осичина — оси́чина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- осичина — -и, ж. 1》 Те саме, що осика. 2》 збірн. Осиковий ліс або гай; осичняк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осичина — ОСИ́ЧИНА, и, ж. 1. Те саме, що оси́ка. Он на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить (М. Старицький); Залопотіло листя на осичині, заворушилися довгі коси беріз, злегка зашуміли дуби і липи (А. Шиян); З осичини не роблять коліс (примовка). Словник української мови у 20 томах
- осичина — ОСИ́КА (листяне дерево родини вербових), ОСИ́ЧИНА, ОСИ́НА рідше, ТРЕПЕ́ТА діал. Мій город Верхній, мій, що над свічадом вод, де я купавсь малим, де зелень прудковода і срібний шум осик (В. Словник синонімів української мови
- осичина — Оси́чина, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- осичина — Осичина, -ни ж. Осиновое дерево. Осичина тим труситься, що на єї Скаріот повісився. Ном. № 316. Осичино, березино, чом не гориш, тільки куришся? Чуб. V. 548. а матері твоїй осичина!... Словник української мови Грінченка