1. Словник української мови в 11 томах

оскаржувати

ОСКА́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСКА́РЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Офіційно подавати скаргу у вищу інстанцію, протестуючи проти якого-небудь рішення, чиїх-небудь дій і т. ін.

Мединський, очевидно,.. примирився з вироком і не бажає його оскаржувати (Руд., Остання шабля, 1959, 75);

— Ви ж до Москви збиралися, оскаржувати ваше звільнення з голодностепського будівництва погрожували (Ле, Міжгір’я, 1953, 343);

Кожне дисциплінарне стягнення робітник або службовець може оскаржити до комісії по трудових спорах (Рад. Укр., 15.1 1967, 4).

2. заст. Обвинувачувати.

[Сімон:] Я оскаржую.. Євгенія Грушку… (Фр., IX, 1952, 8);

— Він тоді оскаржить вас за зганьблення його чесного ймення (Кулик, Записки консула, 1958, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оскаржувати — (подавати скаргу) опротестовувати, апелювати. Словник синонімів Полюги
  2. оскаржувати — Оскаржувати чи оспорювати? Оскаржувати – офіційно подавати заяву у вищу інстанцію, протестуючи проти якогось рішення, чиїхось дій: оскаржувати вирок, оскаржувати своє звільнення з роботи. До дієслова оспорювати в такому значенні останнім часом не вдаються. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. оскаржувати — оска́ржувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. оскаржувати — ОСКАРЖУВАТИ, -ую, -уєш, ОСКАРЖИТИ. Офіційно подавати заяву у вищу інстанцію, протестуючи проти якогось рішення, чиїх-небудь дій тощо: оскаржувати вирок, оскаржувати своє звільнення з роботи. Літературне слововживання
  5. оскаржувати — Звинувачувати, ВИНУВАТИ; (вирок) подавати скаргу <�апеляцію> на, апелювати проти чого. Словник синонімів Караванського
  6. оскаржувати — див. нарікати; перечити Словник синонімів Вусика
  7. оскаржувати — -ую, -уєш, недок., оскаржити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Офіційно подавати скаргу у вищу інстанцію, протестуючи проти якого-небудь рішення, чиїх-небудь дій і т. ін. 2》 заст. Обвинувачувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. оскаржувати — ОСКА́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСКА́РЖИТИ, жу, жиш, док. 1. що. Офіційно подавати скаргу у вищу інстанцію, протестуючи проти якого-небудь рішення, чиїх-небудь дій і т. ін. Мединський, очевидно, .. примирився з вироком і не бажає його оскаржувати (М. Словник української мови у 20 томах
  9. оскаржувати — ЗВИНУВА́ЧУВАТИ кого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИ кого за що, в чому, ОСКА́РЖУВАТИ заст.; ВИНУВА́ТИТИ перев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИ кому що, кого в чому; ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИ розм. (перев. безпідставно). Словник синонімів української мови
  10. оскаржувати — Оска́ржувати, -жую, -жуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. оскаржувати — Оскаржувати, -жую, -єш сов. в. оскаржити, -жу, -жиш, гл. Обвинять, обвинить, пожаловаться на кого. Словник української мови Грінченка