1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

оскаржувати

Оскаржувати чи оспорювати?

Оскаржувати – офіційно подавати заяву у вищу інстанцію, протестуючи проти якогось рішення, чиїхось дій: оскаржувати вирок, оскаржувати своє звільнення з роботи.

До дієслова оспорювати в такому значенні останнім часом не вдаються.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оскаржувати — (подавати скаргу) опротестовувати, апелювати. Словник синонімів Полюги
  2. оскаржувати — оска́ржувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. оскаржувати — ОСКАРЖУВАТИ, -ую, -уєш, ОСКАРЖИТИ. Офіційно подавати заяву у вищу інстанцію, протестуючи проти якогось рішення, чиїх-небудь дій тощо: оскаржувати вирок, оскаржувати своє звільнення з роботи. Літературне слововживання
  4. оскаржувати — Звинувачувати, ВИНУВАТИ; (вирок) подавати скаргу <�апеляцію> на, апелювати проти чого. Словник синонімів Караванського
  5. оскаржувати — див. нарікати; перечити Словник синонімів Вусика
  6. оскаржувати — -ую, -уєш, недок., оскаржити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Офіційно подавати скаргу у вищу інстанцію, протестуючи проти якого-небудь рішення, чиїх-небудь дій і т. ін. 2》 заст. Обвинувачувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. оскаржувати — ОСКА́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСКА́РЖИТИ, жу, жиш, док. 1. що. Офіційно подавати скаргу у вищу інстанцію, протестуючи проти якого-небудь рішення, чиїх-небудь дій і т. ін. Мединський, очевидно, .. примирився з вироком і не бажає його оскаржувати (М. Словник української мови у 20 томах
  8. оскаржувати — ЗВИНУВА́ЧУВАТИ кого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИ кого за що, в чому, ОСКА́РЖУВАТИ заст.; ВИНУВА́ТИТИ перев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИ кому що, кого в чому; ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИ розм. (перев. безпідставно). Словник синонімів української мови
  9. оскаржувати — Оска́ржувати, -жую, -жуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. оскаржувати — ОСКА́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСКА́РЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Офіційно подавати скаргу у вищу інстанцію, протестуючи проти якого-небудь рішення, чиїх-небудь дій і т. ін. Мединський, очевидно,.. примирився з вироком і не бажає його оскаржувати (Руд. Словник української мови в 11 томах
  11. оскаржувати — Оскаржувати, -жую, -єш сов. в. оскаржити, -жу, -жиш, гл. Обвинять, обвинить, пожаловаться на кого. Словник української мови Грінченка