освітлювати

висвітлювати – освітлювати – освічувати

Перше з дієслів у літературній мові вживають здебільшого переносно – “показувати, розкривати, пояснювати, розповідати”. Наприклад: “Твори Івана Карпенка-Карого на історичну тему правдиво висвітлювали героїчну історію українського народу” (з журналу). Зрідка ця лексема виступає й у прямому значенні: “До місця події під’їхав зустрічний “опель” і, не розминаючись, спинився, яскраво висвітлюючи фарами” (Іван Ле). Освітлювати – кидати проміння світла на когось, щось. “Вогонь палахкотів у печі й освітлював хату” (Василь Стефаник). Можна сказати: освітлений багаттям, полум’ям, прожектором, лампою, сонцем, а переносно – щастям, радістю, благородством. Цим словом ще користуються на означення рідини, з якої вилучено сторонні домішки й вона стала прозорою, світлою. Освітлена вода, освітлений сік.

Помилкою є вживання дієслова освітлювати (освітлення) у значенні “пояснювати, розкривати щось” замість висвітлювати (висвітлення). Приміром: “Я як представник центральної преси мушу написати критичну статтю про вашу фронтову газету. Вона не освітлює (?) на повний голос рядових героїв” (Олександр Корнійчук). Освічувати – робити когось обізнаним, поповнювати чиїсь знання, навички. “Я пробував освічувати селян, освічувати у всіх питаннях громадянського, матеріального і духовного життя” (Іван Франко). Отже, у висловах освічена вулиця, освічене електричними вогнями місто слова освічена, освічене слід замінити на освітлена, освітлене.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. освітлювати — осві́тлювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. освітлювати — Опромінювати, осявати; (шлях) світити, заливати світлом, П. помагати долати, вказувати; р. освітляти, освічувати. Словник синонімів Караванського
  3. освітлювати — -юю, -юєш і рідко освітляти, -яю, -яєш, недок., освітлити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Кидаючи проміння світла на кого-, що-небудь, робити його видним. || перен. Робити жвавим, сяючим (обличчя, очі і т. ін.). 2》 Забезпечувати світлом. 3》 перен., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. освітлювати — ОСВІ́ТЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОСВІТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСВІТЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док. 1. кого, що. Кидаючи проміння світла на кого-, що-небудь, робити його видним. Вогонь палахкотів у печі і освітлював хату червоним світлом (В. Стефаник); Ясна ніч. Словник української мови у 20 томах
  5. освітлювати — I. ОСВІТИ́ТИ (зробити видним, освітленим кого-, що-небудь, наповнити світлом щось — про джерело світла, світло), ОСВІТЛИ́ТИ, ОПРОМІ́НИТИ, ПРОСВІТИ́ТИ, ВИ́СВІТИТИ, ВИ́СВІТЛИТИ, РОЗСВІТИ́ТИ, ПРОСВІТЛИ́ТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) підсил., ОСЯ́ЯТИ (ОСЯ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. освітлювати — ОСВІ́ТЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОСВІТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСВІТЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. 1. Кидаючи проміння світла на кого-, що-небудь, робити його видним. Вогонь палахкотів у печі і освітлював хату червоним світлом (Стеф. Словник української мови в 11 томах