освітлювати

ОСВІ́ТЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОСВІТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСВІТЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док.

1. кого, що. Кидаючи проміння світла на кого-, що-небудь, робити його видним.

Вогонь палахкотів у печі і освітлював хату червоним світлом (В. Стефаник);

Ясна ніч. Не чути грому. Не здригається земля. Небо чисте, фіолетом місяць землю освітля (І. Франко);

Промінь ліхтарика ковзав по машині і освітлював непорушні постаті солдат у касках (Григорій Тютюнник);

// що, перен. Робити жвавим, сяючим, одухотвореним (обличчя, очі і т. ін.), сповнювати радістю, натхненням.

Радісна здогадка освітлює його обличчя (О. Донченко);

Це було весни тієї, Що один про неї спомин Освітляє нам істоту (М. Рильський).

2. Забезпечувати світлом.

Здобувши електричний струм, пустив [Микита] його .. гріти парники й освітлювати село (Ю. Яновський);

Освітливши тепер Василівку, це глухе і відстале село, ми .. створюємо ґрунт в інших селах для майбутньої електрифікації (Г. Коцюба).

3. кого, що, перен., рідко. Те саме, що висві́тлювати 2.

Цей увесь розділ має освітлити постать мого героя (Ю. Яновський).

4. що, перен. Бути джерелом розуміння чого-небудь; робити ясним, зрозумілим що-небудь.

– Розум бере велику ідею і освітлює її (В. Підмогильний);

– Вона [наука], як сонце, освітлює все: і гарне, і погане (В. Канівець).

5. що, спец. Вилучаючи сторонні домішки, робити світлим, прозорим.

Перед реалізацією вино необхідно освітлити, щоб досягти повної його прозорості і чистоти (з наук. літ.).