освітлювати
ОСВІ́ТЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОСВІТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСВІТЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех.
1. Кидаючи проміння світла на кого-, що-небудь, робити його видним.
Вогонь палахкотів у печі і освітлював хату червоним світлом (Стеф., І, 1949, 28);
Промінь ліхтарика ковзав по машині і освітлював непорушні постаті солдат у касках (Тют., Вир, 1964, 432);
Ясна ніч. Не чути грому. Не здригається земля. Небо чисте, фіолетом місяць землю освітля (Фр., XII, 1953, 365);
// перен. Робити жвавим, сяючим (обличчя, очі і т. ін.).
Радісна здогадка освітлює його обличчя (Донч., V, 1957, 59);
Це було весни тієї, Що один про неї спомин Освітляє нам істоту (Рильський, II, 1960, 200).
2. Забезпечувати світлом.
Здобувши електричний струм, пустив [Микита] його.. гріти парники й освітлювати село (Ю. Янов., II, 1954, 157);
Освітливши тепер Василівку, це глухе і відстале село, ми.. створюємо грунт в інших селах для майбутньої електрифікації (Коцюба, Нові береги, 1959, 363).
3. перен., рідко. Те саме, що висві́тлювати 2.
[Крикун:] Я, як представник центральної преси, мушу написати критичну статтю про вашу фронтову газету.. Вона не освітлює на повний голос рядових героїв (Корн., II, 1955, 12);
Цей увесь розділ має освітлити постать мого героя (Ю. Янов., І, 1958, 108).
4. перен. Бути джерелом розуміння чого-небудь; робити ясним, зрозумілим що-небудь.
Могутній геній Леніна, що освітлював нам шлях, привів нас до перемоги (Тич., III, 1957, 281);
Теорія і далі повинна освітлювати шлях практиці, допомагати виявленню і подоланню перешкод і труднощів, що заважають успішному комуністичному будівництву (Програма КПРС, 196І, 103).
5. спец. Вилучаючи сторонні домішки, робити світлим, прозорим.
Перед реалізацією вино необхідно освітлити, щоб досягти повної його прозорості і чистоти (Сад. і ягідн., 1957, 295).
Значення в інших словниках
- освітлювати — висвітлювати – освітлювати – освічувати Перше з дієслів у літературній мові вживають здебільшого переносно – “показувати, розкривати, пояснювати, розповідати”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- освітлювати — осві́тлювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- освітлювати — Опромінювати, осявати; (шлях) світити, заливати світлом, П. помагати долати, вказувати; р. освітляти, освічувати. Словник синонімів Караванського
- освітлювати — -юю, -юєш і рідко освітляти, -яю, -яєш, недок., освітлити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Кидаючи проміння світла на кого-, що-небудь, робити його видним. || перен. Робити жвавим, сяючим (обличчя, очі і т. ін.). 2》 Забезпечувати світлом. 3》 перен., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- освітлювати — ОСВІ́ТЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОСВІТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСВІТЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док. 1. кого, що. Кидаючи проміння світла на кого-, що-небудь, робити його видним. Вогонь палахкотів у печі і освітлював хату червоним світлом (В. Стефаник); Ясна ніч. Словник української мови у 20 томах
- освітлювати — I. ОСВІТИ́ТИ (зробити видним, освітленим кого-, що-небудь, наповнити світлом щось — про джерело світла, світло), ОСВІТЛИ́ТИ, ОПРОМІ́НИТИ, ПРОСВІТИ́ТИ, ВИ́СВІТИТИ, ВИ́СВІТЛИТИ, РОЗСВІТИ́ТИ, ПРОСВІТЛИ́ТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) підсил., ОСЯ́ЯТИ (ОСЯ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови