1. Словник української мови в 11 томах

осліплюючий

ОСЛІ́ПЛЮЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ослі́плювати.

Осліплюючі сигнали; В її історії було стільки романтики, стільки подій, стільки осліплюючих хвиль, що я майже соромилася свого життя "без подій" (Коб., І, 1956, 247).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осліплюючий — ОСЛІ́ПЛЮЮЧИЙ, а, е, рідко. Який осліплює; сліпуче яскравий. Осліплюючі сигнали; * Образно. В її історії було стільки романтики, стільки подій, стільки осліплюючих хвиль, що я майже соромилася свого життя “без подій” (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах