1. Словник української мови в 11 томах

осліпляючий

ОСЛІПЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до осліпля́ти.

Золотою хвилею бухнуло сонячне світло до світлички, заливаючи її осліпляючим блиском (Фр., II, 1950, 290).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осліпляючий — ОСЛІПЛЯ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що ослі́плюючий. Золотою хвилею бухнуло сонячне світло до світлички, заливаючи її осліпляючим блиском (І. Франко). Словник української мови у 20 томах