1. Словник української мови в 11 томах

осоружний

ОСОРУ́ЖНИЙ, а, е, розм. Остогидлий, немилий.

Жінки, навпаки, судили Якова і разом своїх чоловіків: такі вони усі осоружні, каторжні! Їм аби знущатися над нашим братом, верховодити (Мирний, IV, 1955, 61);

Ніхто чоловікові так не дошкулить, як іноді сам собі дошкулиш осоружними думками (Мак., Вибр., 1954, 41);

// Огидний, бридкий.

Максим дивився у минуле, як у дзеркало.. Чи було то втішне, чи осоружне видовисько, він змовчував (Рибак, Час.., 1960, 689);

Вони [бакенбарди] йому ніколи не подобались, а сьогодні, коли в грудях кипіла злість на сина, видалися просто осоружними (Добр., Тече річка.., 1961, 56);

// Проклятий, ненависний.

З кожної хати брали одсипного і десятину. Невелика ще біда сі побори, коли б не осоружна шляхта збирала їх (Стор., І, 1957, 367);

Жаль тільки, що згайнувалася, пройшла її молодість, загинув чоловік і змарнувалося життя на чужій осоружній роботі (Коз., Вісімсот.., 1953, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осоружний — (який викликає ненависть) ненависний, (який є недобрим) недоброзичливий. Словник синонімів Полюги
  2. осоружний — осору́жний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  3. осоружний — Остогидлий, немилий; ОГИДНИЙ, ГИДКИЙ; (ворог) ненависний, клятий. Словник синонімів Караванського
  4. осоружний — див. гидкий; ненависний Словник синонімів Вусика
  5. осоружний — -а, -е, розм. Остогидлий, немилий. || Огидний, бридкий. || Проклятий, ненависний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. осоружний — ОСОРУ́ЖНИЙ, а, е, розм. Який викликає огиду; огидний, немилий. Жінки, навпаки, судили Якова і разом своїх чоловіків: такі вони усі осоружні, каторжні!... Словник української мови у 20 томах
  7. осоружний — ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо — який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. — Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І. Словник синонімів української мови
  8. осоружний — Осору́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. осоружний — Осоружний, -а, -е Надоѣвшій, противный, постылый, ненавистный. Нехай вони будуть розумні, багаті й письменнійші од нашого Возного, та коли... вони мені осоружні. Котл. Н. П. 363. Словник української мови Грінченка