оспорювати
ОСПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСПО́РИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Висловлювати свою незгоду з ким-, чим-небудь, брати під сумнів щось; заперечувати.
Древні мали і богів мистецтва і богів ремесла, і перші не оспорювали влади других, мабуть, розуміючи, що слову передувало діло (Талант.., 1958, 203);
Пилип хотів оспорити цю думку (Гавр., Вибр., 1949, 154).
2. юр. Домагатися відновлення свого права на що-небудь через суд.
Останнім часом судова практика направлена на розширення кола осіб.., які можуть оспорювати в судовому порядку своє відношення до домоволодіння нарівні з основним забудовником (Рад. право, 6, 1960, 53).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оспорювати — оспо́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- оспорювати — -юю, -юєш, недок., оспорити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Висловлювати свою незгоду з ким-, чим-небудь, брати під сумнів щось; заперечувати. 2》 юр. Домагатися відновлення свого права на що-небудь через суд. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оспорювати — ОСПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСПО́РИТИ, рю, риш, док., що. 1. Висловлювати свою незгоду з чим-небудь, брати під сумнів щось; заперечувати. Словник української мови у 20 томах
- оспорювати — ЗАПЕРЕ́ЧУВАТИ що, кому (не погоджуватися в чомусь, висловлювати протилежну думку, доказ), СУПЕРЕ́ЧИТИ кому, ПЕРЕ́ЧИТИ кому, розм.; ОПРОТЕСТО́ВУВАТИ, ОСПО́РЮВАТИ рідко (висловлювати іншу, протилежну точку зору); СПРОСТО́ВУВАТИ (неправдиві факти... Словник синонімів української мови