1. Словник української мови в 11 томах

остерігати

ОСТЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш; мин. ч. остері́г, регла́, ло́; наказ. сп. остережи́; док., перех., від кого-чого, перед ким-чим і без додатка, рідко. Те саме, що застеріга́ти 1.

І тепер, коли вона питає себе, чи повинна була остерігати чоловіка, чи повинна була, хоч, може, не словом, так чим-небудь відвернути те, що мало насунутись і… роздавити їх обох, — тепер вона не знає, що відповісти собі (Хотк., І, 1966, 46);

Він так обурився, що полаявся та мало не побився з сусідом, який по-приятельськи остеріг його перед родинним лихом (Коцюб., І, 1955, 269);

— Он і Мар’я скільки то горя зазнала через те кохання. І вона її остерігала від нього… (Мирний, III, 1954, 231);

Коли я почала підростати, все остерігала мене [мама] перед військовими (Фр., III, 1950, 105);

Якось зійшлись дерева на віче велике обирати собі водія. Та такого, щоб і господарем був серед них і слугою. Щоб і честь остеріг,.. і од напасті схоронив (Кол., Терен.., 1959, 381);

Авторські пояснення до сцен.. можуть бути доречні в якихось найвідповідальніших ключових сценах, де кінодраматургові хочеться найточніше передати для свого режисера і артистів щось найдорожче, і таким чином остерегти їх від інших можливих, але небажаних осмислювань сцени (Довж., III, 1960, 160).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. остерігати — остеріга́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. остерігати — Застерігати, попереджати, перестерігати; п-к -АЮЧИЙ, що остерігає, змушений остерегти, остерігавчий, остережний, для остереження. Словник синонімів Караванського
  3. остерігати — -аю, -аєш, недок., остерегти, -ежу, -ежеш; мин. ч. остеріг, -регла, -регло; наказ. сп. остережи; док., перех., від кого – чого, перед ким – чим і без додатка, рідко. Те саме, що застерігати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. остерігати — ОСТЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш; мин. ч. остері́г, регла́, ло́; наказ. сп. остережи́; док., кого, що, від кого – чого, перед ким – чим і без дод., рідко. 1. Те саме, що застеріга́ти... Словник української мови у 20 томах
  5. остерігати — ПОПЕРЕДЖА́ТИ (ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ) (наперед, заздалегідь повідомляти про щось), СПОВІЩА́ТИ, ЗАСТЕРІГА́ТИ, ОСТЕРІГА́ТИ, ПЕРЕСТЕРІГА́ТИ (звич. щодо небажаних наслідків чогось). — Док.: попере́дити, сповісти́ти, застерегти́, остерегти́, перестерегти́. Словник синонімів української мови
  6. остерігати — Остеріга́ти, -ріга́ю, -ріга́єш; остерегти́, -режу́, -реже́ш; остережи́, -режі́ть; остері́г, остерегла́, -регли́; остері́гши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)