1. Словник української мови в 11 томах

остерігаючий

ОСТЕРІГА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до остеріга́ти.

— Не проклинайте його вже надто тяжко, ви ж мати… — почувся востаннє остерігаючий голос (Коб., II, 1956, 238);

Пильним, остерігаючим оком стежить качка за небезпечним ворогом (Шиян, Баланда, 1957, 73).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. остерігаючий — остеріга́ючий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. остерігаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до остерігати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. остерігаючий — ОСТЕРІГА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який остерігає кого-небудь від небезпеки. – Не проклинайте його вже надто тяжко, ви ж мати... – почувся востаннє остерігаючий голос (О. Кобилянська); // Уважний, сторожкий. Пильним, остерігаючим оком стежить качка за небезпечним ворогом (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах