1. Словник української мови в 11 томах

остигаючий

ОСТИГА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до остига́ти.

В лісі притихло, тільки чути було млявий дзвін остигаючих кіс на сусідніх галявинах (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 240).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. остигаючий — остига́ючий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. остигаючий — ОСТИГА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який остигає. В лісі притихло, тільки чути було млявий дзвін остигаючих кіс на сусідніх галявинах (В. Земляк). Словник української мови у 20 томах