ость
ОСТЬ, і, ж.
1. рідко. Те саме, що остю́к.
Струшує [вітер] росу з трав, розгойдує, хилить до землі білі квіти ромену,.. тільки тирса супротивиться, підіймає вгору свої пружні ості й мінлива сивина затягає поле з краю в край (Скл., Святослав, 1959, 43);
Сім’янка ковили.. несе закручену штопором і зігнуту під прямим кутом пухнасту ость (Знання.., 6, 1965, 16);
// розм. Голчастий виріст у деяких рослин; колючка.
Там синяк стояв, виставивши свої колючі ості (Мирний, І, 1954, 255).
2. збірн., спец. Волосинки в хутрі тварини, що відрізняються від решти шерсті довжиною і кольором.
У продаж боброве хутро надходить без ості, яку вищипують (Наука.., 8, 1959, 34);
Високоякісні шкурки одержують тільки від повноволосих кролів, з частою остю й густим пухом (Хлібороб Укр., 2, 1969, 49).
Значення в інших словниках
- ость — Див. вість [IV] Словник з творів Івана Франка
- ость — ость іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ость — див. колючка Словник синонімів Вусика
- ость — -і, ж. 1》 рідко. Те саме, що остюк. || розм.Голчастий виріст у деяких рослин; колючка. 2》 збірн., спец. Волосинки в хутрі тварини, що відрізняються від решти шерсті довжиною і кольором. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ость — Остюк Словник чужослів Павло Штепа
- ость — ОСТЬ, і, ж. 1. рідко. Те саме, що остю́к. Струшує [вітер] росу з трав, розгойдує, хилить до землі білі квіти ромену, .. тільки тирса супротивиться, підіймає вгору свої пружні ості й мінлива сивина затягає поле з краю в край (С. Словник української мови у 20 томах
- ость — ОСТЮ́К (ГОСТЮ́К) (довгий щетинистий вусик на колосковій лусці у багатьох злаків), ОСТЬ рідше, ВУС розм., ОСТ заст. рідко. Хоч їли гречаний та житній хліб з остюками, проте голодні не сиділи (О. Донченко); Тверді пшениці мають остистий колос. Їх ості довші за колос і спрямовані вгору (з посібника). Словник синонімів української мови