ость
див. колючка
Джерело:
Словник синонімів української мови Вусика
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ость — Див. вість [IV] Словник з творів Івана Франка
- ость — ость іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ость — -і, ж. 1》 рідко. Те саме, що остюк. || розм.Голчастий виріст у деяких рослин; колючка. 2》 збірн., спец. Волосинки в хутрі тварини, що відрізняються від решти шерсті довжиною і кольором. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ость — Остюк Словник чужослів Павло Штепа
- ость — ОСТЬ, і, ж. 1. рідко. Те саме, що остю́к. Струшує [вітер] росу з трав, розгойдує, хилить до землі білі квіти ромену, .. тільки тирса супротивиться, підіймає вгору свої пружні ості й мінлива сивина затягає поле з краю в край (С. Словник української мови у 20 томах
- ость — ОСТЮ́К (ГОСТЮ́К) (довгий щетинистий вусик на колосковій лусці у багатьох злаків), ОСТЬ рідше, ВУС розм., ОСТ заст. рідко. Хоч їли гречаний та житній хліб з остюками, проте голодні не сиділи (О. Донченко); Тверді пшениці мають остистий колос. Їх ості довші за колос і спрямовані вгору (з посібника). Словник синонімів української мови
- ость — ОСТЬ, і, ж. 1. рідко. Те саме, що остю́к. Струшує [вітер] росу з трав, розгойдує, хилить до землі білі квіти ромену,.. тільки тирса супротивиться, підіймає вгору свої пружні ості й мінлива сивина затягає поле з краю в край (Скл. Словник української мови в 11 томах