1. Словник української мови в 11 томах

осуда

ОСУ́ДА, и, ж.

1. рідко. Те саме, що о́суд 2

Я б не погодився з такою категоричною осудою (Рад. літ-во, 1, 1969, 61).

2. діал. Поговір.

Смерть не так страшная, Як осуда людськая (Чуб., V, 1874, 397);

// Неслава.

— Осуда ти моя, нещастя ти моє — не дочка, — сказала мати (Свидн., Люборацькі, 1955, 87);

Світова осуда звалилася Остапові на голову (Горд., II, 1959, 312).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осуда — осу́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. осуда — -и, ж. 1》 рідко. Те саме, що осуд 2). 2》 діал. Поговір. || Неслава. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осуда — ОСУ́ДА, и, ж. 1. рідко. Те саме, що о́суд 2. Я б не погодився з такою категоричною осудою (з наук. літ.). 2. розм. Поговір. Смерть не так страшная, Як осуда людськая (П. Чубинський); // Неслава. Словник української мови у 20 томах
  4. осуда — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм. Словник синонімів української мови
  5. осуда — Осуда, -ди ж. Осужденіе, оговоръ. Смерть не так страшная, як осуда людськая. Чуб. V. 397. Словник української мови Грінченка