1. Словник української мови в 11 томах

отамання

ОТАМА́ННЯ, я, с., іст., заст. Збірн. до ота́ман 1, 3, 4.

— Пане гетьмане, і ви, батьки, і ви, панове отамання, і ви, братчики! Подумайте, порадьтесь і скажіте, як нам сього сорому збутись? (П. Куліш, Вибр., 1969, 143);

Старшина з писарем так-таки десь і поділися.. Громада дожидалася свого отамання, але його й сьогодні не могли знайти (Гр., II, 1963, 152).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отамання — отама́ння іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. отамання — ОТАМА́ННЯ, я, с., іст., заст. Збірн. до ота́ман 1, 3, 4. – Пане гетьмане, і ви, батьки, і ви, панове отамання, і ви, братчики! Подумайте, порадьтесь і скажіте, як нам сього сорому збутись? (П. Куліш); Старшина з писарем так-таки десь і поділися .. Словник української мови у 20 томах
  3. отамання — Ота́мання, -ння, -нню, -нням (зб.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. отамання — Отама́ння, -ня с. соб. Атаманы, козацкое начальство. К. ЧР. 23. Чернь-козаки позбірались на раду, а отамання ще не посходилось. Словник української мови Грінченка