1. Словник української мови в 11 томах

отаманство

ОТАМА́НСТВО, а, с., заст. Стан, обов’язки, звання отамана.

Напруження минуло, зате.. знов почали [опришки] пропонувати Юрчикові брати отаманство (Хотк., II, 1966, 226);

— Тут вигукували братчики: "Хочемо Головатого". Я дякую цим товаришам за приязнь і довіру, але від отаманства відмовляюсь (Добр., Очак. розмир, 1965, 121);

Все частіше закрадаються в душу підозри, чи не стало оце її поранення для верховодів банди тільки зручною зачіпкою, щоб відсторонити її від отаманства (Гончар, II, 1959, 261).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отаманство — отама́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. отаманство — -а, с., заст. Стан, обов'язки, звання отамана. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. отаманство — ОТАМА́НСТВО, а, с., заст. Стан, обов'язки, звання отамана. Напруження минуло, зате .. знов почали [опришки] пропонувати Юрчикові брати отаманство (Г. Хоткевич); – Тут вигукували братчики: “Хочемо Головатого”. Словник української мови у 20 томах
  4. отаманство — Ота́манство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. отаманство — Отаманство, -ва с. Званіе, обязанность, положеніе атамана. Г. Барв. 141. Добивсь до отаманства, та й умер. Отаманство не легке діло. Словник української мови Грінченка