отетерілий
ОТЕТЕРІ́ЛИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до отетері́ти.
Щоб розважити нудьгу, Митько почав дражнити отетерілого від спеки цапа, що флегматично вимахував своєю бородою на закопі (Панч, І, 1956, 82);
Повітряна тривога загнала отетерілого після розмови з Калаї Бродія в пивницю (Скл., Карпати, II, 1954, 297).
2. у знач. прикм. Який виражає розгубленість, збентеження, переляк.
На отетерілому обличчі Горбатюка з’явився вираз подиву і навіть страху (Руд., Остання шабля, 1959, 117);
Доктор, з отетерілим виглядом, тільки промурмотів щось незрозуміле і намагався вислизнути за двері (Кулик, Записки консула, 1958, 182).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отетерілий — отетері́лий 1 дієприкметник від: отетері́ти отетері́лий 2 прикметник збентежений розм. Орфографічний словник української мови
- отетерілий — див. зляканий; приголомшений; розгублений Словник синонімів Вусика
- отетерілий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до отееріти. 2》 у знач. прикм.Який виражає розгубленість, збентеження, переляк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отетерілий — ОТЕТЕРІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до отетері́ти. Щоб розважити нудьгу, Митько почав дражнити отетерілого від спеки цапа, що флегматично вимахував своєю бородою на закопі (П. Словник української мови у 20 томах