отетерілий
ОТЕТЕРІ́ЛИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. акт. до отетері́ти.
Щоб розважити нудьгу, Митько почав дражнити отетерілого від спеки цапа, що флегматично вимахував своєю бородою на закопі (П. Панч);
Повітряна тривога загнала отетерілого після розмови з Калаї Бродія в пивницю (С. Скляренко).
2. у знач. прикм. Який виражає розгубленість, збентеження, переляк.
На отетерілому обличчі Горбатюка з'явився вираз подиву і навіть страху (М. Руденко);
Доктор, з отетерілим виглядом, тільки промурмотів щось незрозуміле і намагався вислизнути за двері (І. Кулик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отетерілий — отетері́лий 1 дієприкметник від: отетері́ти отетері́лий 2 прикметник збентежений розм. Орфографічний словник української мови
- отетерілий — див. зляканий; приголомшений; розгублений Словник синонімів Вусика
- отетерілий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до отееріти. 2》 у знач. прикм.Який виражає розгубленість, збентеження, переляк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отетерілий — ОТЕТЕРІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до отетері́ти. Щоб розважити нудьгу, Митько почав дражнити отетерілого від спеки цапа, що флегматично вимахував своєю бородою на закопі (Панч, І, 1956, 82)... Словник української мови в 11 томах