1. Словник української мови в 11 томах

отуманювати

ОТУМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТУМА́НИТИ, ню, ниш, док., перех., розм.

1. тільки 3 ос. Те саме, що затума́нювати 1.

2. перен. Притуплювати, затемнювати свідомість кому-небудь; дурити.

[Орест:] Яке се буде життя! Подумай, Любо!.. [Любов:] Ти отуманюєш мене. Жити так трудно і страшно… (Л. Укр., II, 1951, 91);

Не отуманять слова нас. Слова пусті з амвона. Єдиний знак трудящих мас — Се є прапор червоний! (Укр.. думи.., 1955, 449);

[Анна:] Одурили мене, отуманили (Фр., IX, 1952, 98);

// Позбавляти можливості правильно сприймати, оцінювати дійсність.

— Відки.. у того Коня така прихильність до чоловіка? — Блискучі шори, мабуть, отуманили його! — мовив Цап (Фр., IV, 1950, 125).

3. перен. Викликати стан запаморочення; запаморочувати, п’янити.

Сходила соком запашна суниця, задурливо пахтів явір над сагою, отуманювали рожеві трави (Горд., Дівчина.., 1954, 206).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отуманювати — отума́нювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. отуманювати — -юю, -юєш, недок., отуманити, -ню, -ниш, док., перех., розм. 1》 тільки 3 ос. Те саме, що затуманювати 1). 2》 перен. Притуплювати, затемнювати свідомість кому-небудь; дурити. || Позбавляти можливості правильно сприймати, оцінювати дійсність. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. отуманювати — ОТУМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТУМА́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що, розм. 1. тільки 3 ос. Те саме, що затума́нювати 1. 2. перен. Притуплювати, затемнювати свідомість кому-небудь; дурити. [Орест:] Яке се буде життя! Подумай, Любо!.. Словник української мови у 20 томах
  4. отуманювати — ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови