1. Словник української мови в 11 томах

отуманіти

ОТУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Утратити здатність мислити, сприймати реальну дійсність; очманіти, одуріти.

Сей день я наче отуманів, наче неживий і сам… (Вовчок, VI, 1956, 225);

[Мар’яна:] Сербине, слухай сюди: я люблю тебе без краю, без розуму!..я отуманіла від кохання (Вас., III, 1960, 42);

Зовсім отуманіла голова Назарові, заплутався язик (Горд., Чужу ниву.., 1947, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отуманіти — отумані́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. отуманіти — док., ОЧМАНІТИ, одуріти, очамріти, (надовго) отупіти. Словник синонімів Караванського
  3. отуманіти — -ію, -ієш, док., розм. Утратити здатність мислити, сприймати реальну дійсність; очманіти, одуріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. отуманіти — ОТУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Утратити здатність мислити, сприймати реальну дійсність; очманіти, одуріти. Сей день я наче отуманів, наче неживий і сам... (Марко Вовчок); [Мар'яна:] Сербине, слухай сюди: я люблю тебе без краю, без розуму! .. Словник української мови у 20 томах
  5. отуманіти — ЗДУРІ́ТИ розм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИ розм., ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ розм., ОЧМАНІ́ТИ розм., ОЧАМРІ́ТИ розм., ОЧМАРІ́ТИ розм., ЗАЧМЕЛІ́ТИ розм., ОШАЛІ́ТИ розм., ОЧУМІ́ТИ розм., УЧА́ДІТИ (ВЧА́ДІТИ) розм. Словник синонімів української мови
  6. отуманіти — Отумані́ти, -ні́ю, -єш гл. Одурѣть, стать въ тупикъ. Отуманіє дівка зовсім. О. 1862. І. 74. Словник української мови Грінченка