1. Словник синонімів української мови

отуманіти

ЗДУРІ́ТИ розм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИ розм., ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ розм., ОЧМАНІ́ТИ розм., ОЧАМРІ́ТИ розм., ОЧМАРІ́ТИ розм., ЗАЧМЕЛІ́ТИ розм., ОШАЛІ́ТИ розм., ОЧУМІ́ТИ розм., УЧА́ДІТИ (ВЧА́ДІТИ) розм., ОШАЛЕНІ́ТИ розм. рідко, ОЧУМАНІ́ТИ розм. рідко, СТУМАНІ́ТИ розм. рідко, ОТУМАНІ́ТИ розм. рідко, ОБЕЛЕНІ́ТИ діал., зневажл. — Недок.: дурі́ти, чмані́ти, шалі́ти, шалені́ти, чумані́ти, тумані́ти. Можна здуріти від тої повіні корінців, брунатних, жовтих, білих, тонких, грубих, з землею й без землі (М. Коцюбинський); Вона, сердешна, одуріла, Вона, небога, полюбила Свого Петруся (Т. Шевченко); (Виборний:) Наталка так обезглузділа, що любить запропастившогося Петра? (І. Котляревський); Мчить ось навстріч цей же ошалілий Кульбака, геть очманів від радощів, що вирвавсь на волю (О. Гончар); Улас ледве навіть чув її (князівни) слова: він ніби очамрів і не зводив очей з її пишного лиця (І. Нечуй-Левицький); Від тієї задухи, від галасу, від усієї цієї дикої картини Шаміль зовсім очмарів (Д. Бузько); З того часу, коли граната Взяла у мене друга-брата, Учадів я, осліп, оглух (О. Олесь); Отець Онуфрій очуманів, зачувши річ молодиці (К. Гордієнко); — Сто рублів даси? — Що ти, стуманів! Дорого (В. Козаченко); — Зовсім отуманів... Як воно скоїлось — і не вгадає (Л. Глібов); Подивився Гус на па́пи Та й вийшов з палати!.. "Побороли! побороли!.." — Мов обеленіли (Т. Шевченко). — Пор. божево́літи, збожево́літи.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отуманіти — отумані́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. отуманіти — док., ОЧМАНІТИ, одуріти, очамріти, (надовго) отупіти. Словник синонімів Караванського
  3. отуманіти — -ію, -ієш, док., розм. Утратити здатність мислити, сприймати реальну дійсність; очманіти, одуріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. отуманіти — ОТУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Утратити здатність мислити, сприймати реальну дійсність; очманіти, одуріти. Сей день я наче отуманів, наче неживий і сам... (Марко Вовчок); [Мар'яна:] Сербине, слухай сюди: я люблю тебе без краю, без розуму! .. Словник української мови у 20 томах
  5. отуманіти — ОТУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Утратити здатність мислити, сприймати реальну дійсність; очманіти, одуріти. Сей день я наче отуманів, наче неживий і сам… (Вовчок, VI, 1956, 225); [Мар’яна:] Сербине, слухай сюди: я люблю тебе без краю, без розуму!.. Словник української мови в 11 томах
  6. отуманіти — Отумані́ти, -ні́ю, -єш гл. Одурѣть, стать въ тупикъ. Отуманіє дівка зовсім. О. 1862. І. 74. Словник української мови Грінченка