отчизна
ОТЧИ́ЗНА, и, ж., заст.
1. уроч. Вітчизна.
Прощай же, отчизно, ти, рідний мій край! Неси мене, коню, за бистрий Дунай! (Бор., Тв., 1957, 89);
Піднявсь страшенний невгасимий пожар із Запорожжя — піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький (П. Куліш, Вибр., 1969, 52);
В кривавій темряві пройшла гроза очисна, І в муках боротьби нова зросла отчизна (Рильський, II, 1960, 301).
2. Спадщина від батьків; батьківщина.
Кидають отчизну і свою дідизну: свої пасіки й левади (Сл. Гр.)
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отчизна — див. батьківщина Словник синонімів Вусика
- отчизна — -и, ж., заст. 1》 уроч. Вітчизна. 2》 Спадщина від батьків; батьківщина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отчизна — Батьківщина, див. вітчизна Словник чужослів Павло Штепа
- отчизна — ОТЧИ́ЗНА, и, ж., заст. 1. уроч. Вітчизна. Прощай же, отчизно, ти, рідний мій край! Неси мене, коню, за бистрий Дунай! (Л. Боровиковський); Піднявсь страшенний невгасимий пожар із Запорожжя... Словник української мови у 20 томах
- отчизна — Отчи́зна, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- отчизна — Отчизна, -ни ж. 1) = батьківщина. Кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки й левади. АД. II. 48. 2) Отечество, отчизна, родина. Хоч би ти... для отчизни кинувсь із мосту в воду, то й я за тобою. К. ЧР. 77. Словник української мови Грінченка