отчичі
О́ТЧИЧІ, ів, мн. (одн. о́тчич, а, ч.). Селяни в Росії, на Україні та в феодальній Литві XV-XVI ст., предків яких феодали позбавили права переходу і закріпачили.
Посилюючи експлуатацію селянства, феодали одночасно прагнули обернути селян "похожих", тобто селян, що були феодально залежними, але зберігали право переходу з одного феодального володіння в інше.., в "непохожих", "отчичів", тобто в кріпаків, позбавлених цього права (Іст. УРСР, І, 1953, 130).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отчичі — -ів, мн. (одн. отчич, -а, ч.). Селяни в Московії, Україні та феодальній Литві 15-16 ст., предків яких феодали позбавили права переходу і закріпачили. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отчичі — О́ТЧИЧІ, ів, мн. (одн. о́тчич, а, ч.). Селяни в Росії, Україні та феодальній Литві XV–XVI ст., предків яких феодали позбавили права переходу і закріпачили. Феодали .. Словник української мови у 20 томах
- отчичі — Група залежних селян у Речі Посполитій та Московській державі XV-XVI ст., предків яких було позбавлено права переходу на інше місце. Універсальний словник-енциклопедія