1. Великий тлумачний словник сучасної мови

отчичі

о́тчичі

-ів, мн. (одн. отчич, -а, ч.).

Селяни в Московії, Україні та феодальній Литві 15-16 ст., предків яких феодали позбавили права переходу і закріпачили.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отчичі — О́ТЧИЧІ, ів, мн. (одн. о́тчич, а, ч.). Селяни в Росії, Україні та феодальній Литві XV–XVI ст., предків яких феодали позбавили права переходу і закріпачили. Феодали .. Словник української мови у 20 томах
  2. отчичі — Група залежних селян у Речі Посполитій та Московській державі XV-XVI ст., предків яких було позбавлено права переходу на інше місце. Універсальний словник-енциклопедія
  3. отчичі — О́ТЧИЧІ, ів, мн. (одн. о́тчич, а, ч.). Селяни в Росії, на Україні та в феодальній Литві XV-XVI ст., предків яких феодали позбавили права переходу і закріпачили. Словник української мови в 11 томах