1. Словник української мови в 11 томах

офіціантка

ОФІЦІА́НТКА, и, ж. Жін. до офіціа́нт.

Між столиками бігали жваві офіціантки, балансуючи великими підносами (Кучер, Трудна любов, 1960, 257);

І офіціантки, і навіть завідувач їдальні завжди були ображені, що найповажніша людина в цеху.. чомусь ігнорує найкращу із заводських цехових їдалень (Руд., Вітер.., 1958, 75).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. офіціантка — офіціа́нтка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. офіціантка — -и. Жін. до офіціант. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. офіціантка — ОФІЦІА́НТКА, и, ж. Жін. до офіціа́нт. Між столиками бігали жваві офіціантки, балансуючи великими підносами (В. Кучер); І офіціантки, і навіть завідувач їдальні завжди були ображені, що найповажніша людина в цеху .. чомусь ігнорує найкращу із заводських цехових їдалень (М. Руденко). Словник української мови у 20 томах
  4. офіціантка — ОФІЦІА́НТКА (працівниця, яка подає страви); СТЮАРДЕ́СА (на літаку, судні); ПОДАВА́ЛЬНИЦЯ (в їдальні). Між столиками бігали жваві офіціантки, балансуючи великими підносами (В. Кучер); Ананій плив за кухаря, Анеля за стюардесу (Ю. Словник синонімів української мови