1. Словник української мови в 11 томах

офіціант

ОФІЦІА́НТ, а, ч. Працівник їдальні, ресторану і т. ін., що обслуговує відвідувачів, подаючи страви.

Публіка.. не звертала на Грицька уваги. Тільки офіціант, що крутився між столиками, з підозрінням скосив на його очі (Вас., І, 1959, 159);

Севочка покликав офіціанта, розплатився і вийшов з ресторану в дуже доброму настрої (Собко, Стадіон, 1954, 155).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. офіціант — офіціа́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. офіціант — -а, ч. Працівник їдальні, ресторану і т. ін., що обслуговує відвідувачів, подаючи страви і питво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. офіціант — ОФІЦІА́НТ, а, ч. Працівник їдальні, ресторану і т. ін., що обслуговує відвідувачів, подаючи страви. Публіка .. не звертала на Грицька уваги. Тільки офіціант, що крутився між столиками, з підозрінням скосив на його [на нього] очі (С. Словник української мови у 20 томах
  4. офіціант — офіціа́нт (нім. Offiziant, від лат. officium – обов’язок, служба) працівник ресторану, їдальні, кафе, який обслуговує відвідувачів. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. офіціант — ОФІЦІА́НТ (працівник, який подає страви); СТЮА́РД (на судні). Меткий офіціант подав меню (Л. Дмитерко). Словник синонімів української мови