охоронець

ОХОРО́НЕЦЬ, нця, ч.

1. Той, хто охороняє, стереже кого-, що-небудь.

Воєвода їде попереду, трохи оддалік десять охоронців, а військо позаду (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122);

— Пізно вже, — сказав їм Заруба. — Ідіть спочивати, а на буряки, мабуть, доведеться охоронців поставити (Кучер, Трудна любов, 1960, 76);

Василенко.. обеззброїв охоронця. Потім арештував усю тюремну обслугу (Збан., Сеспель, 1961, 337).

2. Той, хто піклується про збереження чого-небудь, оберігає щось.

Продовжувач і охоронець високих традицій російської вокальної школи, Іван Семенович Козловський є разом з тим невтомним популяризатором української музики (Рильський, Веч. розмови, 1964, 128);

Неподалік Валу нас зустрічає давній друг Оленчука — рослий літній латиш на скрипучім протезі, охоронець перекопського обеліска (Гончар, Маша.., 1959, 64);

Треба, щоб кожна людина стала охоронцем дерева, кущика, пагінця… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 207);

// Те, що загороджує, прикриває кого-, що-небудь від чогось небажаного, шкідливого, небезпечного і т. ін.

Надійним охоронцем озимини є лісосмуги (Хлібороб Укр., 3, 1970, 6).

3. Той, хто захищає кого-небудь, дбає про його безпеку, добробут і т. ін.

Життя мойого всі години — Порука зустрічі одній, Сам бог послав тебе, єдиний, Повік ти охоронець мій… (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 84).

4. Той, хто стежить за дотриманням чогось, піклується про непорушність, недоторканність чого-небудь (звичаїв, законів і т. ін.).

— О, охоронець закону знайшовся. Я не проти суду, я проти Масла (Хижняк, Невгамовна, 1961, 22);

Зоня виконує в нашому домі роль охоронця моральності. На її думку, завжди щось не так, як треба, завжди щось не личить (Вільде, Сестри.., 1958, 303).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. охоронець — охоро́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. охоронець — Охоронник, вартовий, сторож, ур. хоронитель, страж, (злий) цербер, (князя) гайдук, (гетьмана) сердюк; (прав) опікун, (віри) ревнитель; П. ЗАХИСНИК. Словник синонімів Караванського
  3. охоронець — див. вартовий; воїн; домовик; сторож Словник синонімів Вусика
  4. охоронець — [охоронеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  5. охоронець — -нця, ч. 1》 Той, хто охороняє, стереже кого-, що-небудь. 2》 Той, хто піклується про збереження чого-небудь, оберігає щось. || Те, що загороджує, прикриває кого-, що-небудь від чогось небажаного, шкідливого, небезпечного і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. охоронець — ОХОРО́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто охороняє, стереже кого-, що-небудь; член охорони (у 2 знач.). Воєвода їде попереду, трохи оддалік десять охоронців, а військо позаду (А. Хижняк); – Пізно вже, – сказав їм Заруба. Словник української мови у 20 томах
  7. охоронець — син. драб, викидайло, вишибала, ганмен, компресор, санітар, сирота. Словник жарґонної лексики української мови
  8. охоронець — ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст. Словник синонімів української мови
  9. охоронець — Охоро́нець, -ро́нця; -ро́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)