охоронець

ОХОРО́НЕЦЬ, нця, ч.

1. Той, хто охороняє, стереже кого-, що-небудь; член охорони (у 2 знач.).

Воєвода їде попереду, трохи оддалік десять охоронців, а військо позаду (А. Хижняк);

– Пізно вже, – сказав їм Заруба. – Ідіть спочивати, а на буряки, мабуть, доведеться охоронців поставити (В. Кучер);

Василенко .. обеззброїв охоронця. Потім арештував усю тюремну обслугу (Ю. Збанацький).

2. Той, хто піклується про збереження чого-небудь, оберігає щось.

Неподалік Валу нас зустрічає давній друг Оленчука – рослий літній латиш на скрипучім протезі, охоронець перекопського обеліска (О. Гончар);

Треба, щоб кожна людина стала охоронцем дерева, кущика, пагінця... (М. Чабанівський);

// Те, що оберігає кого-, що-небудь від небажаних впливів, від чогось шкідливого, небезпечного і т. ін.

Надійним охоронцем озимини є лісосмуга (з наук. літ.);

Література часто була змушена виконувати функції головного охоронця національної самосвідомості (з публіц. літ.).

3. Той, хто захищає кого-небудь, дбає про його безпеку, добробут і т. ін.

Життя мойого [мого] всі години – Порука зустрічі одній, Сам Бог послав тебе, єдиний, Повік ти охоронець мій... (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

Мертві предки – це охоронці .. свого роду (О. Воропай).

4. Той, хто стежить за дотриманням чогось, піклується про непорушність, недоторканність чого-небудь (звичаїв, законів і т. ін.).

– О, охоронець закону знайшовся. Я не проти суду, я проти Масла (А. Хижняк);

Зоня виконує в нашому домі роль охоронця моральності. На її думку, завжди щось не так, як треба, завжди щось не личить (Ірина Вільде).