1. Словник української мови в 11 томах

оціпеніння

ОЦІПЕНІ́ННЯ, я, с., рідко. Стан за знач. оціпені́ти.

Якесь оціпеніння охопило його, тільки голова палала (Мик., II, 1957, 280);

Мати.. знову в оціпенінні притулилася головою до сина (Стельмах, Правда.., 1961, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оціпеніння — оціпені́ння іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. оціпеніння — -я, с., рідко. Стан за знач. оціпеніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оціпеніння — ОЦІПЕНІ́ННЯ, я, с., рідко. Стан за знач. оціпені́ти. Якесь оціпеніння охопило його, тільки голова палала (І. Микитенко); Мати .. знову в оціпенінні притулилася головою до сина (М. Стельмах); Секунда загального оціпеніння пройшла (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  4. оціпеніння — СПЛЯ́ЧКА (стан різко пониженої життєдіяльності в деяких тварин у несприятливі пори року), ОЦІПЕНІ́ННЯ. Зимова сплячка ведмедів, борсуків, їжаків; Оціпеніння птахів дуже відрізняється від сплячки ссавців... Словник синонімів української мови