1. Словник української мови в 11 томах

очолюваний

ОЧО́ЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до очо́лювати.

Після визвольної війни в 1648 р. Київ став столицею української держави, очолюваної Богданом Хмельницьким (Панч, В дорозі, 1959, 301);

Найширшим політичним об’єднанням усіх революційних сил [на Кубі] був "Рух 26 липня", очолюваний Ф. Кастро (Ком. Укр., 1, 1961, 73).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. очолюваний — очо́люваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. очолюваний — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до очолювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. очолюваний — ОЧО́ЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до очо́лювати. Спалахує страйк, і селяни, очолювані Карпом і Андроном, здобувають перемогу (В. Винниченко); Очолювані І. Сірком, запорожці здійснили ряд вдалих походів проти Кримського ханства (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах