ошуканець
ОШУКА́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Те саме, що обма́нщик.
До своїх слуг і сусідів то раз був [Трацький] довірливий аж надміру, то знов підозрівав усіх, лаяв злодіями та ошуканцями (Фр., III, 1950, 76);
З нахабнуватим усміхом мрійника і ошуканця дивився [болільник] в очі усім капітанам і майорам міліції (Загреб., День.., 1964, 352);
— Одіссею, ніхто, подивившись на тебе, не може За ошуканця вважати тебе чи дурисвіта (Гомер. Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 201).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ошуканець — ошука́нець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- ошуканець — Дурисвіт, плутяга, пройдисвіт, шельма, ошукач, г. ошуст, ошуста, с. АФЕРИСТ, АВАНТУРНИК. Словник синонімів Караванського
- ошуканець — див. брехливий Словник синонімів Вусика
- ошуканець — [ошуканеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іy Орфоепічний словник української мови
- ошуканець — -нця, ч., розм. Те саме, що обманщик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ошуканець — ОШУКА́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Той, хто ошукав або ошукує кого-небудь; обманщик. До своїх слуг і сусідів то раз був [Трацький] довірливий аж надміру, то знов підозрівав усіх, лаяв злодіями та ошуканцями (І. Словник української мови у 20 томах
- ошуканець — ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм. Словник синонімів української мови
- ошуканець — Ошука́нець, -нця; -ка́нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ошуканець — Ошуканець, -нця м. Обманщикъ. Словник української мови Грінченка