ошуканець

Значення в інших словниках

1. ошуканець — ошука́нець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. ошуканець — Дурисвіт, плутяга, пройдисвіт, шельма, ошукач, г. ошуст, ошуста, с. АФЕРИСТ, АВАНТУРНИК. Словник синонімів Караванського
3. ошуканець — див. брехливий Словник синонімів Вусика
4. ошуканець — [ошуканеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іy Орфоепічний словник української мови
5. ошуканець — -нця, ч., розм. Те саме, що обманщик. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ошуканець — ОШУКА́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Той, хто ошукав або ошукує кого-небудь; обманщик. До своїх слуг і сусідів то раз був [Трацький] довірливий аж надміру, то знов підозрівав усіх, лаяв злодіями та ошуканцями (І. Словник української мови у 20 томах
7. ошуканець — ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм. Словник синонімів української мови
8. ошуканець — Ошука́нець, -нця; -ка́нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. ошуканець — ОШУКА́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Те саме, що обма́нщик. До своїх слуг і сусідів то раз був [Трацький] довірливий аж надміру, то знов підозрівав усіх, лаяв злодіями та ошуканцями (Фр. Словник української мови в 11 томах