1. Словник української мови в 11 томах

падонько

ПА́ДОНЬКО, а, ч., діал.: Па́доньку [мій]! — те саме, що Па́дку [мій]! ( див. па́дко).

Мама глип ще раз: ой падоньку, та це якась бричка зупинилась біля воріт (Вільде, Пов. і опов., 1949, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. падонько — па́донько іменник середнього роду діал., вживається переважно у складі фразеологізму Орфографічний словник української мови
  2. падонько — ПА́ДОНЬКО, а, ч., діал.: (1) Па́доньку мій! – те саме, що Па́дку мій! (див. падки́й). Мама глип ще раз: ой, падоньку, та це якась бричка зупинилась біля воріт (Ірина Вільде). Словник української мови у 20 томах
  3. падонько — Падонько, -ка м. Судьба (несчастная). Желех. Словник української мови Грінченка