1. Словник української мови в 11 томах

пайовик

ПАЙОВИ́К, а́, ч. Той, хто вніс пай (у 1 знач.) у що-небудь, має пай у чомусь.

Колгоспники, працівники радгоспів, механізатори і спеціалісти сільського господарства — всі вони пайовики споживчої кооперації (Хлібороб Укр., 6, 1965, 39);

Акції товариства хутко почали вкриватися дивідендами, як бойовища трупами, але вибухнула Жовтнева революція і здула адміністрацію разом з пайовиками (Панч, II, 1956, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пайовик — пайови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пайовик — див. спільник Словник синонімів Вусика
  3. пайовик — [пайовик] -виека, м. (на) -виеков'і/ -виеку, мн. -виеки, -виек'іў Орфоепічний словник української мови
  4. пайовик — -а, ч. Той, хто вніс пай (у 1 знач.) у що-небудь, має пай у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пайовик — Уділовець Словник чужослів Павло Штепа
  6. пайовик — ПАЙОВИ́К, а́, ч. Той, хто вніс пай (у 1 знач.) у що-небудь, має пай у чомусь. Пайовик споживчої кооперації; – А скажіть мені, – здається за статутом пайовик може забрати свій пай, коли схоче? (Д. Словник української мови у 20 томах
  7. пайовик — Пайови́к, -ка́; -вики́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пайовик — рос. паевик особа, котра внесла пай і стала, таким чином, членом товариства, в яке внесений пай. Eкономічна енциклопедія