паламар
ПАЛАМА́Р, я, ч. Служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник.
Коло амвона стояв паламар, держачи в руках тарілочку задля грошей (Крим., Вибр., 1965, 336);
Паламар засвічує свічки, і з темних кутків раптом виступають лиця святих (Донч., III, 1956, 26);
*У порівн. — Вихилить становий другу склянку, шибоне вона йому в голову — і почне він клепати язиком, наче паламар той у дзвона (Мирний, IV, 1955, 351).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паламар — палама́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- паламар — Дячок, дяк, причетник, ок. псаломник, зап. псаломщик. Словник синонімів Караванського
- паламар — 1. Церковнослужительський чин, у якому посвячений має право й обов'язок допомагати під час підготовки до богослужіння: запалювати свічки в храмі, подавати кадильницю, прибирати вівтар, храм тощо; 2. Особа, посвячена в цей чин; парамоїшр; заст. параеклесіарх; олтарник Словник церковно-обрядової термінології
- паламар — [паламар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам Орфоепічний словник української мови
- паламар — -я, ч. Служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паламар — ПАЛАМА́Р, я, ч. Служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник. Коло амвона стояв паламар, держачи в руках тарілочку задля грошей (А. Словник української мови у 20 томах
- паламар — ПАЛАМА́Р, ПРИЧЕ́ТНИК, ПСАЛО́МНИК, ПСАЛО́МЩИК. Кайдашиха прийшла додому з священиком, з ними прийшов і дяк з паламарем (І. Нечуй-Левицький); Думаю, проведу його (архієрея). Словник синонімів української мови
- паламар — Палама́р, -ря́, -ре́ві; -марі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)