1. Словник церковно-обрядової термінології

паламар

палама́р

1. Церковнослужительський чин, у якому посвячений має право й обов'язок допомагати під час підготовки до богослужіння: запалювати свічки в храмі, подавати кадильницю, прибирати вівтар, храм тощо; 2. Особа, посвячена в цей чин; парамоїшр; заст. параеклесіарх; олтарник

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паламар — палама́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. паламар — Дячок, дяк, причетник, ок. псаломник, зап. псаломщик. Словник синонімів Караванського
  3. паламар — [паламар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам Орфоепічний словник української мови
  4. паламар — -я, ч. Служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. паламар — ПАЛАМА́Р, я, ч. Служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник. Коло амвона стояв паламар, держачи в руках тарілочку задля грошей (А. Словник української мови у 20 томах
  6. паламар — ПАЛАМА́Р, ПРИЧЕ́ТНИК, ПСАЛО́МНИК, ПСАЛО́МЩИК. Кайдашиха прийшла додому з священиком, з ними прийшов і дяк з паламарем (І. Нечуй-Левицький); Думаю, проведу його (архієрея). Словник синонімів української мови
  7. паламар — Палама́р, -ря́, -ре́ві; -марі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. паламар — ПАЛАМА́Р, я, ч. Служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник. Коло амвона стояв паламар, держачи в руках тарілочку задля грошей (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах