1. Словник української мови в 11 томах

палання

ПАЛА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пала́ти.

З кратерів огонь своє палання ніс (Ус., Листя.., 1956, 152);

Найкращий дар землі, найкраще Палання сонця в них [гронах] горить (Перв., II, 1958, 138);

Рильський в роки небувало жорстокої і важкої війни запалав таким ярим червоним цвітом.. враженої і розгніваної любові до Батьківщини, що це палання саме стало актом подвигу, актом духовного і мистецького геройства (Вітч., 3, 1965, 197).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палання — пала́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. палання — -я, с. Дія за знач. палати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. палання — ПАЛА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пала́ти. З кратерів огонь своє палання ніс (П. Усенко); Найкращий дар землі, найкраще Палання сонця в них [гронах] горить (Л. Первомайський). Словник української мови у 20 томах
  4. палання — Пала́ння, -ня с. Пыланіе. На вдержу в серці полум'я-палання. К. МБ. XI. 146. Словник української мови Грінченка