панагія
ПАНАГІ́Я, ї, ж. Оздоблений прикрасами нагрудний знак православних єпископів, який носять на ланцюжку.
На йому лисніла проти сонця шовкова фіолетова ряса, а на грудях блищала панагія (Н.-Лев., III, 1956, 193);
Сховав [владика] за пазуху наперсного хреста і діамантову панагію (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 383).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- панагія — панагі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- панагія — Архиєрейська нагрудна ікона із зображенням Божої Матері — відзнака архиєрейського чину Словник церковно-обрядової термінології
- панагія — -ї, ж. 1》 Оздоблений прикрасами нагрудний знак православних єпископів, якого носять на ланцюжку. 2》 Проскура на честь Богоматері. Великий тлумачний словник сучасної мови
- панагія — ПАНАГІ́Я, ї, ж. Оздоблений прикрасами нагрудний знак православних єпископів, який носять на ланцюжку. На йому лисніла проти сонця шовкова фіолетова ряса, а на грудях блищала панагія (І. Нечуй-Левицький); Сховав [владика] за пазуху наперсного хреста і діамантову панагію (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
- панагія — (з грец. пресвята, церковний епітет Богородиці), спершу так називали часточку проскури, вилучену на проскомидії в честь Богоматері. Згодом п. модифікувалася до невел. ікони, що її носять на грудях єпископи як знак архієрейської гідності. Універсальний словник-енциклопедія