1. Словник української мови в 11 томах

панахида

ПАНАХИ́ДА, и, ж. Церковна служба по померлому.

Підсліпий дяк читав панахиду, хмурячись і розтягуючи слова (Мирний, І, 1954, 328);

Вночі після панахиди побігла жінка топитися до Бугу (Стельмах, II, 1962, 362);

// Те, що приносять на поминальну службу на згадку про померлого (паляниці, мед і т. ін.).

Минулась попу Мелащина панахида (Укр.. присл.., 1955, 386).

Громадя́нська панахи́да — збори перед похороном, присвячені пам’яті померлого; траурний мітинг;

Найма́ти (найня́ти, замовля́ти, замо́вити і т. ін.) панахи́ду — домовлятися про відправлення церковної служби по померлому.

Найняли ми панахиду за душі наших покійників (Н.-Лев., III, 1956, 257);

Слу́жити (відслужи́ти, пра́вити, відпра́вити, справля́ти, спра́вити і т. ін.) панахи́ду — проводити поминальну службу по померлому.

Далі пішли у церкву, піп став служити панахиду (Кв.-Осн., II, 1956, 88);

Микоша придивлявся до людей, які входили у кімнату, де правили панахиду, і клали на себе хреста (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 288);

У вересні чутка по місту гуляла, Що вбито Петра в лісовому бою, І мати по нім панахиду справляла, В базарі продавши кохтину свою (Перв., II, 1958, 336).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панахида — панахи́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. панахида — Заупокійне богослужіння, яке здійснюють над тілом померлого під час похорону, а також після його поховання — на 3-й, 9-й, 40-й дні після смерті, у роковини смерті та народження, у дні тезоімеництва тощо Словник церковно-обрядової термінології
  3. панахида — -и, ж. Церковна відправа по померлому. || Те, що приносять на поминальну відправу на згадку про померлого (паляниці, мед і т. ін.). Громадянська панахида — збори перед похороном, присвячені пам'яті померлого; траурний мітинг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. панахида — Помин, мерлини, задушниця, див. реквієм Словник чужослів Павло Штепа
  5. панахида — ПАНАХИ́ДА, и, ж. Богослужіння, що відбувається для поминання померлих; заупокійна служба. Підсліпий дяк читав панахиду, хмурячись і розтягуючи слова (Панас Мирний); Вночі після панахиди побігла жінка топитися до Бугу (М. Словник української мови у 20 томах
  6. панахида — панахи́да [від грец. παννυχίς (παννυχίδος) – всеношна] 1. Церковна служба по померлому (в православ’ї). На відміну від похоронної відправи може влаштовуватися через значний час після смерті померлого. 2. Громадянська П. – віддання останньої шани померлому, траурний мітинг. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. панахида — панахи́ду (заупокі́йну) пра́вити по кому—чому і без додатка. Не сподіватися на щасливий кінець чого-небудь, повернення когось і т. ін. — Гей! А що додому переказати? — гукають слідом останні. — Коли панахиди правити? — По своєму батькові прав!... Фразеологічний словник української мови
  8. панахида — Панахи́да, -ди; -хи́ди, -хи́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)