1. Словник української мови в 11 томах

панегірист

ПАНЕГІРИ́СТ, а, ч. Той, хто занадто захоплюється ким-, чим-небудь, прославляє кого-, що-небудь.

[Антей:] Ти? вступиш у хор панегіристів? В тую зграю запроданців, злочинців проти хисту? (Л. Укр., III, 1952, 419);

// Той, хто захоплено прославляє кого-, що-небудь у своїх творах; автор панегірика.

Щоб надати більшої пишномовності своїм творам, панегіристи вживали вишукані риторичні фігури і нерідко зловживали античною міфологією та ремінісценціями з греко-римської історії і літератури (Рад. літ-во, 5, 1962, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панегірист — панегіри́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. панегірист — -а, ч. Той, хто занадто захоплюється ким-, чим-небудь, прославляє кого-, що-небудь. || Той, хто захоплено прославляє кого-, що-небудь у своїх творах; автор панегірика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. панегірист — Звеличник Словник чужослів Павло Штепа
  4. панегірист — ПАНЕГІРИ́СТ, а, ч. Той, хто занадто захоплюється ким-, чим-небудь, прославляє кого-, що-небудь. [Антей:] Ти? вступиш у хор панегіристів? В тую зграю запроданців, злочинців проти хисту?... Словник української мови у 20 томах
  5. панегірист — Панегіри́ст, -та; -ри́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)