1. Словник української мови в 11 томах

пантеон

ПАНТЕО́Н, у, ч.

1. Храм, присвячений всім або багатьом богам у стародавніх греків і римлян.

[Прісцілла:] А звідки ж ти рятунку світу ждеш? Та ж ти не поклоняєшся віддавна нікому з тих богів, що в пантеоні (Л. Укр., II, 1951, 352);

// Сукупність усіх божеств в якій-небудь політеїстичній релігії.

Херсонесці запозичили культ Діви у таврів; греки взагалі з надзвичайною легкістю приймали в свій пантеон іноземних богів, особливо таких, які були їм зрозумілі і близькі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 306).

2. Усипальниця, місце поховання видатних людей.

Його [архітектора] покликання — пантеони, павільйони, палаци культури, .. санаторії з безліччю колон, пілястрів і класичних урн (Довж., Зач. Десна, 1957, 542).

3. перен. Збірка, сукупність гідних пам’яті творів мистецтва або літератури, фактів історії, імен.

Тільки в радянський період, як письменник, співзвучний пролетарській, соціалістичній ідеології, знайшовши почесне місце в пантеоні славних попередників Жовтня, І. Франко здобув широку популярність (Рад. літ-во, 4, 1958, 120).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пантеон — пантео́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пантеон — Храм слави; (видатних людей) усипальня; П. (людських імен) галерія. Словник синонімів Караванського
  3. Пантеон — Славня, Славохрам Словник чужослів Павло Штепа
  4. пантеон — -у, ч. 1》 Храм, присвячений всім чи багатьом богам у стародавніх греків і римлян. || Сукупність усіх божеств у якій-небудь політеїстичній релігії. 2》 Усипальниця, місце поховання видатних людей. 3》 перен. Збірка, сукупність гідних пам'яті творів мистецтва або літератури, фактів історії, імен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пантеон — ПАНТЕО́Н, у, ч. 1. Храм, присвячений усім або багатьом богам у стародавніх греків і римлян. [Прісцілла:] А звідки ж ти рятунку світу ждеш?... Словник української мови у 20 томах
  6. пантеон — пантео́н (грец. Πάνθειον) 1. Античний храм, присвячений богам. 2. Всі боги того чи іншого культу. 3. архіт. Монументальна споруда, де поховано видатних людей. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. Пантеон — Споруджений у Римі за часів імператора Адріана храм (II ст.); ротонда з портиком, засклений купол (діаметр і вис. 44 м) із круглим отвором посередині; від 609 церква Санта Марія ад Мартирес (також вживається назва Санта Марія Ротунда). Універсальний словник-енциклопедія
  8. пантеон — УСИПА́ЛЬНЯ (споруда для поховання членів одного роду, однієї сім'ї, видатного діяча і т. ін.), УСИПА́ЛЬНИЦЯ, СКЛЕП, ГРОБНИ́ЦЯ, ГРОБОВИ́ЩЕ, МАВЗОЛЕ́Й (для поховання видатного діяча); ПАНТЕО́Н (для поховання ряду видатних діячів); ПІРАМІ́ДА (звич. Словник синонімів української мови
  9. пантеон — Пантео́н, -ну; -тео́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. пантеон — (лат. — всі боги) 1. Монументальний храм, присвячений всім або багатьом богам. 2. Храм з останками героїв, місце урочистого поховання видатних осіб. Архітектура і монументальне мистецтво